Це своєрідна група плазунів, які набули значної спеціалізації, не втративши одночасно цілого ряду примітивних рис. Основною особливістю цього ряду плазунів є наявність панцира, що має захисне значення.

Шкіра черепах побудована з двох основних шарів: епідермісу та дерми. Епідерміс повністю покриває тіло черепахи, включаючи панцир. Найнижчий шар епідермісу (гермінативний, мальпігієвий) забезпечує ріст та заміну епітеліальних клітин. Він представлений декількома рядами живих клітин, які містять ядра та здатні до поділу. Зовнішній ряд клітин мальпігієвого шару ідентичний до зернистого шару епідермісу ссавців. У плазунів на рівні зазначеного ряду клітин відбувається відшарування епідермісу під час линьки. У зв’язку з цим цю зону називають проміжною. Зовнішній, власне роговий шар епідермісу, який утворюють мертві зроговілі клітини, поділяють на такі зони: зовнішня – кутикулярна зона, проміжна – b-кератинова та зовнішня a-кератинова (гомологічна блискучому шару ссавців). У процесі линьки клітини проміжної зони формують новий роговий шар, що залягає під старим. У просвіт між зазначеними шарами випотіває лімфа та фібриноподібні білки, наростають літичні процеси, відбувається розділення нового та старого рогових шарів. У змій та ящірок цей процес строго детермінований, генералізований і контролюється у вищому центрі вегетативних функцій.

Перед розтином детально збирають анамнез. З’ясовують, в яких умовах утримувалась черепаха, які корми споживала, коли виникло захворювання, які були клінічні ознаки. Також об’єктивно оцінюють проведене лікування та можливість завданої ним тварині шкоди.

Під час зовнішнього огляду черепах досліджують панцир, шкіру, природні отвори. Слід зазначити, що ніздрі у черепах розміщені на передньому загостреному кінці морди. Ротовий отвір має вигляд вузької щілини, яка досить широка і доходить до задньої частини голови. Ніздрі та слизова рота не повинні містити сторонніх нашарувань та відкладень. Міхурці піни на слизовій рота і носа можуть свідчити про розвиток ринітів, синуситів, бронхопневмоній та набряку легень, які слід виявити при подальшому дослідженні цих органів. Зуби у черепах відсутні і замінені гострим ріжучим краєм рогових чохлів.

Незаразні хвороби
Хвороби шкіри черепах
У черепах шкіра міцна, має високу опірність. Унаслідок механічних ушкоджень (опіки, розтрощення або укусів іншими черепахами або собаками) в шкіру можуть проникнути збудники інфекційних та інвазійних захворювань . Навіть грибкові спори можуть потрапити у пошкоджену таким чином шкіру. У морських черепах наслідком укусів є виразкові дерматити. Слід зазначити, що мікози шкіри і панцира в черепах виникають унаслідок зниження резистентності організму тварин через неправильне утримання та харчування.

Мета та завдання дисципліни  "Анатомія екзотичних тварин", її місце у навчальному процесі.

Одним із важливих завдань сучасної ветеринарної освіти  є формування у студентів знань, навиків та умінь щодо діагностики, лікування та профілактики хвороб різних видів тварин: продуктивних, домашніх та екзотичних (останні все частіше стають пацієнтами лікаря ветеринарної медицини). Вивчення особливостей будови організму екзотичних тварин стане міцним фундаментом у формуванні лікарського мислення, оскільки правильна діагностика хвороб, диференціація патологоанатомічних змін та вибір ефективних методів лікування не можливе без знання морфо-функціональних особливостей організму різних видів тварин.
Впродовж останніх років пацієнтами ветеринарних спеціалістів все  частіше стають екзотичні тварини, які утримуються в зоопарках, звіринцях, циркових трупах, тераріумах і нерідко стають домашніми улюбленцями.  Перебування тварин за межами їх природного біогеоценозу, відсутність належних умов утримання і годівлі, нерідко призводять до порушення обміну речовин та енергії, зниження резистентності, і, як наслідок, виникнення хвороб незаразної, інфекційної та інвазійної природи.
Слід зазначити, що у процесі підготовки спеціалістів ветеринарної медицини, у нашій країні та у країнах колишнього Радянського Созу, основна увага акцентувалась на продуктивних тваринах та їх хворобах. В той же час екзотичним тваринам, не надавали належної уваги. Відсутність знань щодо анатомо-фізіологічних особливостей екзотичних тварин, призвело до того, що ветеринарні спеціалісти досить часто відмовляються досліджувати та лікувати таких пацієнтів або встановлюють невірний діагноз, призначають неефективне лікування. Досить часто це призводить до летальних наслідків, навіть за умов виникнення захворювань, які за об'єктивної діагностики та своєчасного лікування не представляли значної небезпеки для здоров'я і життя тварини. 
Cеред численних проблем охорони довкілля, особливе місце належить збереженню та раціональному використанню екзотичних і диких  тварин, які є  найменш захищеними від людської діяльності.  Виконання умов Боннської конвенції, гуманне ставлення до екзотичних та диких тварин та збереження їх популяцій вимагає вживати заходів для недопущення виникнення, отруєнь, поширення інфекційних та інвазійних захворювань, які поряд з антропогенним впливом, є дуже небезпечними.
Дослідження екзотичних тварин та адекватна діагностика їх захворювань, вибір об'єктивних  методів лікування передбачають наявність у ветеринарного спеціаліста знань будови їх організму та особливостей функціонування їх органів. Таким чином, вивчення студентом морфологічних та функціональних особливостей екзотичних тварин повинно стати міцною основую та запорукою набуття ним навиків, що стосуються діагностики, лікування та профілактики хвороб екзотичних тварин.

Розділ присвячений Анатомії екзотичних тварин

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.

 -- основна.

1. Брем А.Э. Жизнь животных : млекопитающие. Птицы. Рептилии. Земноводные. Рыбы. Насекомые : (пер. с нем.): Москва; Эксмо, 2007. - 957 с.
2. Васильев Д. Б. Ветеринарная герептология: ящерицы. - М.: Проект-
Ф, 2005. - 480 с.
3. Васильев Д.Б. Теоретические и метолодологические основы ветеринарной герпетологии : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра ветеринар. наук : специальность 16.00.02 - патология, онкология и морфология животных Москва, 2007. - 38 с.