Гістологія (від грец. histos — тканина + грец. logos — знання, слово, наука) — розділ біології, що вивчає будову тканин живих організмів. Гістологія є важливою галуззю медицини, хірургії, вкрай істотною для до- і післяопераційного аналізу, а також біології.

Різні типи тканин складаються з клітин відповідних типів, що різняться формою та функціями.

Гістопатологія — це розділ мікроскопічного вивчення пошкодженої тканини, він є важливим інструментом паталогоанатомії, оскільки акурантий діагноз раку та інших захворювань зазвичай вимагає гістопатологічного дослідження зразків.

Історія
Передвісником зародження гістології став барон Альбрехт фон Галлер (1708 - 1777), визначний науковець, літератор та ерудит XVIII ст. Він вперше висловив припущення про мікроскопічну структуру тканин живого організму, яку визначив як сукупність невидимих "волокон". Ці волокна, за фон Галлером, являють собою фундаментальну основу органів та бувають трьох основних типів: "структурні волокна", що утворюють кровоносні судини, мембрани яких прирівнюються до поняття сучасної сполучної тканини, "чутливі волокна", що реагують на подразнення і відповідають м'язовій тканині, та "сприймаючі волокна", які відповідають нервовій тканині.

Гістологія зародилася задовго до винайдення мікроскопа. Перші описи тканин зустрічаються в роботах Аристотеля, Галена, Авіценни, Везалія. Р. Гук у 1665 році ввів поняття клітини і спостерігав через мікроскоп клітинну будову деяких тканин. Гістологічні дослідження проводив Марчелло Мальпігі, А. Левенгук, Сваммердам, Грю та ін. Новий етап розвитку науки пов'язаний з іменами Каспара Вольфа та К. Бера — засновників ембріології.

У 19 столітті гістологія була академічною дисципліною з повними правами. У середині XIX столітті Келлікер, Лейдинг та ін. створили основи сучасного вчення про тканин. Р. Вирхов розпочав розвиток кліткової та тканинної патології. Відкриття в клітинній біології та створення клітинної теорії стимулювали розвиток гістології. Великий вплив на розвиток науки здійснили праці І. І. Мечникова та Л. Пастера, які сформулювали основні уявлення про імунну систему.

Нобелівську премію 1906 року в фізіології або медицині вручили двом гістологам, Камілло Гольджі та Сантьяго Рамону і-Кахалу. Вони мали взаємно-протилежні погляди на нервову структуру головного мозку в різноманітних розглядах однакових знімків.

У XX столітті продовжувалося удосконалення методології, що призвело до формування гістології в її теперішньому вигляді. Сучасна гістологія тісно пов'язана з клітинною біологією, ембріологією, медициною та іншими науками. Гістологія розробляє такі питання, як закономірності розвитку та диференціювання клітин і тканин, адаптації на клітинному та тканинному рівнях, проблеми регенерації тканей і органів та ін. Досягнення патологічної гістології широко використовуються в медицині, дозволяючи зрозуміти механізм розвитку хвороб і запропонувати способи їх лікування.
Гістологічна класифікація тканин

Тканини - це структури, що складаються з морфологічно та/або функціонально однакових клітин, призначених здійснювати одне чи кілька певних завдань в організмі. Відповідно до загальноприйнятої класифікації, виокремлюють чотири основних типи тканин:

    Епітеліальна тканина, що складається з тісно прилеглих одна до одної клітин, вистеляє внутрішні та зовнішні поверхні органів тіла і утворює залози
    Сполучна тканина, що складається з клітин, занурених у позаклітинну матрицю, і служить для структурного та функціонального зв'язку між іншими тканинами чи органами
    М'язова тканина, що складається з міоцитів та служить для здійснення довільних чи мимовільних рухів органів тіла
    Нервова тканина, що складається з нервових клітин, або нейронів, та служить для прийому й передачі внутрішніх та зовнішніх нервових імпульсів


Методи гістології
Гістологія вивчає морфологію тканин та клітин, з яких вони складаються, з морфологічної й функціональної точки зору. Основним інструментом дослідження є мікроскоп, що дозволяє безпосередньо спостерігати досліджувані тканини.

матеріал взято з uk.wikipedia.org