Серед провідних спеціальних дисциплін у системі ветеринарної освіти важливе місце займає патологічна анатомія (гр. pathos – страждання, хворобливий стан, anatome – розріз) – наука, яка вивчає порушення нормальної будови організму тварини і людини, що виникають під час хвороби. Патологічна анатомія (патологічна морфологія, гр. morphe– форма) є складовою частиною патології – науки , яка вивчає весь комплекс проблем хворого організму.
Для того, щоб визначити суть хвороби, необхідно добре знати зміни життєдіяльності організму, функціональні порушення, що виникають під час хвороби, а також пов’язані з ними морфологічні зміни в організмі, органах і тканинах. Як правило, нормальній структурі відповідає нормальна фізіологічна функція, а патологічно зміненій структурі – патологічна функція. Сучасні методи дослідження вже твердо узаконили положення, що не існує чисто функціональних змін, змін не пов’язаних, не обумовлених відповідними структурними порушеннями в клітинах, що кожний патологічний процес, кожне захворювання починається з порушень молекулярної будови, змін органел та інших клітинних структур. Тільки на основі цих комплексних знань можна скласти правильну уяву про хворобу, її патогенез.
Порушення функцій організму, його життєдіяльності під час хвороби, вивчаються патологічною фізіологією та певними клінічними дисциплінами. Метою патологічної анатомії є вивчення структурних основ, а саме матеріального субстрату хвороби. Використовуючи як традиційні, так і самі новітні методи досліджень, патологічна анатомія вивчає різні морфологічні зміни, що виникають і розвиваються в клітинних ультраструктурах, клітинах, тканинах, органах і системах та в цілому організмі, як на самому початку виникнення хвороби, так і зміни, що розвиваються під час перебігу захворювання і ті кінцеві неповоротні зміни, які призводять організм до смерті. Це дає можливість встановити фази, стадії розвитку хвороби й, залежно від цього, проводити відповідні лікувально-профілактичні заходи.
Патологічна анатомія вивчає не тільки патологічні процеси, що виникають у результаті впливу хвороботворних чинників, а й процеси видужування, адаптації, компенсації втрачених структур і функцій, імунологічні процеси, тобто ті складні реакції організму, які скеровані на його захист від хвороби.
Патологічна анатомія вивчає також різні відхилення від звичайного перебігу того чи іншого захворювання (патоморфоз), відхилення, які часто бувають пов’язані із зміненою реактивністю організму (алергією), проведенням масових лікувально-профілактичних заходів, зміною умов утримання тощо.
Як видно, патологічна анатомія при вивченні хвороб охоплює досить велику кількість різних питань. Вона ставить перед собою завдання – дати чітку уяву про матеріальну основу хвороби, використовуючи для цього досягнення загальнобіологічних (анатомія, гістологія, фізіологія, біохімія та ін.) та суміжних наук.
Знання патологічної анатомії широко використовуються при вивченні інших, в т.ч. клінічних, дисциплін. Тому виключно важлива інтегруюча роль належить патологічній анатомії у комплексі спеціальних ветеринарних наук, у науковій і практичній діяльності лікаря ветеринарної медицини. Насправді трудно уявити собі іншу біологічну науку, предметом дослідження якої були б, і загальнопатологічні процеси (дистрофії, розлади крово- і лімфообігу, запалення, процеси регенерації, пухлини тощо), і патологія різних органів, систем і хвороби самої різної етіології, вивчення яких є, у свою чергу, предметом цілого циклу дисциплін – це й незаразні хвороби, бактеріальні і вірусні інфекції, мікози і мікотоксикози, кровопаразитарні хвороби й гельмінтози, отруєння і радіаційна патологія.
У своєму історичному розвитку патологічна анатомія завжди була в тісному взаємозв'язку з клінікою. Клініко-анатомічний напрямок складав і складає основну особливість патологічної анатомії, бо вона не тільки висвітлює матеріальний субстрат хвороби від початкових до кінцевих фаз на всіх рівнях, починаючи від молекулярного та субклітинного і закінчуючи цілим організмом, але й пояснює їх динаміку, тобто бере участь у побудові теорії патогенезу захворювання. Розуміння патогенезу тобто механізму розвитку хвороби в цілому й окремих її проявів відкриває перед практичним лікарем можливість значно глибше, аналітично підійти до діагностики, науково обґрунтованої терапії і профілактики хвороб.
Матеріал і методи дослідження.
Патологічна анатомія, як дисципліна теоретична, що вивчає закономірності розвитку хвороби, а з другого боку як дисципліна практична, що має прикладне значення, використовує такі методи досліджень: розтин трупів, дослідження біопсій, експерименти на тваринах.
Скачати Розділ Дистрофії та некроз підручника.
Версія для друку