Урбанович П.П., доктор вет. наук, професор, Данкович Р. С. доцент.
Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у навколишнє середовище потрапило близько 300 МКі (11 х 108 Бк) радіонуклідів, що призвело до забруднення 50,5 тис. км2 території України [1, 2]. Вирощування тварин на місцевості з підвищеним радіаційним фоном та годівля кормами місцевого походження призводить до постійного надходження в організм радіонуклідів, елімінацію яких, в основному, забезпечує сечовидільна система. При цьому органи даної системи зазнають постійного опромінення, що призводить до виникнення функціональних розладів та морфологічних змін. На сьогоднішній день, в експерименті, досить детально вивчено вплив випромінення на організм тварин. Більшість таких досліджень виконана на лабораторних тваринах, із застосування різних методів опромінення, що не рідко призводилась до значної розбіжності отриманих результатів. Разом з тим, дослідженням впливу малих доз радіації на організм тварин у природних умовах, протягом тривалого часу не приділяли належної уваги [3]. Дані таких досліджень рідко містять морфологічну характеристику органів сечовиділення, а якщо торкаються цієї проблеми, то, як правило, носять поверхневий характер[4]. Варто вказати й на те, що більшість дослідників, при вивченні впливу радіації на стан органів сечовиділення, основну увагу концентрували на стані нирок. Даних щодо впливу опромінення на стан сечового міхура, а особливо сечоводів, у літературі практично немає.
З метою дослідження впливу малих доз радіації на стан органів сечовиділення, проведено морфологічне дослідження нирок, сечоводів та сечового міхура трьох вікових груп (І – телята віком 4-5 тижнів; ІІ – молодняк 18-20 місяців; ІІІ – дорослі 5-6 річні ) великої рогатої худоби (n = 23), вирощеної на території 3-4-тихї зон радіоактивного забруднення (господарства Дубровицького та Сарненського районів Рівненської області, де щільність забруднення ґрунтів 137Cs становила 1-15 Кі/км2). Для контролю були використані тварини з господарств, благополучних щодо радіоактивного забруднення. Після забою тварин шматочки нирок, сечоводів та сечового міхура фіксували в 10%-ному розчині нейтрального формаліну, рідині Карнуа, розчині Буена. Гістозрізи фарбували гематоксилін-еозином, пікрофуксином (за Ван-Гізон), бромфеноловим синім (за Мікель-Кальво), метиловим зеленим і піроніном G (за Браше). Імпрегнацію азотнокислим сріблом провели за методом Папа, PAS-реакцію за Мак-Манусом. Об’єм структурних елементів нирок, та кількість нефронів визначали стереометрично. Статистичну обробку результатів провели за Ойвіном.
Результати досліджень. Прижиттєвий радіаційний фон дослідних тварин становив 0,5-2 мкР/год. Концентрація 137Cs в м’язах та паренхіматозних органах коливалась в межах 50-200 Бк/кг.
При органометричному дослідженні встановили, що нирки в дослідних тварин дещо збільшені, кіркова речовина сіро-коричневого кольору, консистенція їх пружна або дещо в’ялувата (зокрема, у тварин ІІ дослідної групи), на розрізі межа між кірковим і мозковим шарами збережена, волокниста капсула знімається легко.
При мікроскопічному дослідженні нирок 5-6 тижневих телят виражених морфологічних змін не виявили. Просвіти судин клубочків розширені, базальні мембрани капілярів інколи незначно потовщені. У частини проксимальних звивистих канальців цитоплазма епітеліоцитів набухла, зерниста. Деякі дугоподібні вени незначно розширені, дрібні венозні судини повнокровні. У тварин ІІ і ІІІ дослідних груп, подекуди, міжкапілярні проміжки судинних клубочків розширені, гломерулярна базальна мембрана нерідко згрублена, інтенсивно PAS-позитивна. Капсула Шумлянського-Боумена таких клубочків потовщена, аргірофільні волокна її розрихлені, у внутрішній стінці парієтального листка капсули накопичуються PAS-позитивні речовини.
Однак, найбільш виражені зміни мальпігієвих клубочків спостерігались у 5-6 річних тварин. Зокрема, у просвіті капсули частини ниркових тілець субкапсулярної зони кіркової речовини виявили нагромадження ацидофільної маси (рис. 1), яка за Мікель-Кальво фарбується у синій колір, що свідчить про їх білкову природу (рис 2). Капілярні петлі таких клубочків здавлюються білковою масою і відтискаються до судинного полюса. Інші мальпігієві тільця дещо збільшені, особливо в юкстамедулярній зоні. Досить часто в окремих ниркових тільцях розвиваються склеротичні зміни (рис. 3).
 |
 |
 |
| Рис. 1. Нагромадження білкової маси в порожнині капсули Шумлянського-Боумена. гематоксилін еозин x200. | Рис. 2. Нагромадження білкової маси в порожнині капсули Шумлянського-Боумена. Мікель-Кальво x240. | Рис. 3. Склеротичні зміни у нирковому тільці. Гематоксилін еозин x180. |
Кількість ниркових тілець, і відповідно нефронів, особливо у тварин ІII групи, була достовірно (P<0,001) нижчою в порівнянні з контролем (діаграма). Різний характер змін клубочків субкапсулярного відділу кори і юкстамедулярної зони ймовірно пов’язаний з особливостями кровообігу в нирці (наявність двох потенційно різних кіл кровообігу – кортикального і юкстамедулярного).
Показник кількість нефронів у тварин, вирощених на території забрудненій радіонуклідами
 |
Окрім цього, гіперплазія медії та потовщення адвентиції дугових і міжчастчкових артерій призводять до звуження їх просвіту, внаслідок чого погіршується кровопостачання паренхіми кіркової речовини, що першочергово відбивається на структурних елементах найбільш віддалених від великих магістральних артерій (розміщених у субкапсулярній зоні кіркової речовини). Окрім цього, редукція кровообігу у судинному сплетінні деяких ниркових тілець, призводить до погіршення живлення звивистих канальців, що поряд з безпосередньою дією радіонуклідів, призводить до розвитку морфологічних змін у тубулярній частині нефрона. Зокрема, у тварин ІІ та ІІІ дослідних груп просвіти деяких проксимальних звивистих канальців розширені, внаслідок ущільнення та атрофії вистеляючого їх епітелію. Окремі канальні заповнені білковими масами, серед яких виявляються клітини десквамованого уротелію. Часто деструктивні зміни поєднувались з регенерацією тубулярного епітелію.
У стромі нирок, особливо у тварин ІІ і ІІІ дослідних груп відзначається розростання та огрубіння аргірофільних волокон (рис. 4), нагромадження PAS-позитивних речовин (рис. 5), збільшення кількості фібробластів, а подекуди скопичення плазматичних клітин (рис. 6).
 |
 |
 |
| Рис. 4. Розростання аргірофільних волокон в міжканальцевій стромі. ПАП x320. | Рис. 5. Нагромадження PAS позитивних речовин в міжканальцевій стромі. Мак-Манус x320. | Рис. 6. Плазматичні клітини в стромі нирок. Браше x400. |
Слід зауважити, що внаслідок розвитку фіброзних змін, а також виникнення патологічних змін у судинах показники відносного об’єму строми у дослідних тварин є більшими ніж у контролі (таблиця 1).
Гістоморфометрична характеристика структурних компонентів кіркової речовини нирок
Таблиця 1
 |
При гістологічному дослідженні стінки сечового міхура у тварин І дослідної групи спостерігали переповнення кров’ю окремих капілярів підслизового шару, а в поодиноких випадках десквамацію епітелію. У ІІ дослідній групі місцями виявили дистрофічні зміни уротелію і утворення поверхневих дефектів слизової оболонки. Подекуди кількість клітинних шарів епітелію зростала внаслідок проліферації останнього (рис. 7). У 5-6 річних дослідних тварин, окрім зазначених змін, внаслідок посиленої проліферації та ущільнення епітелій дещо занурюється у підслизову основу і формує так звані гнізда фон Брунна (рис. 8). Клітинний склад гнізд фон Брунна по периферії представлений клітинами перехідного епітелію, які ближче до центру частково втрачають свою вертикальну анізоморфність і набувають веретеноподібної форми. У центрі утворюється незначне розрихлення з формуванням порожнини заповненої гомогенною ацидофільною масою. Подекуди спостерігаються диспластичні зміни уротелію.
 |
 |
 |
| Рис. 7. Гіперплазія епітелію сечового міхура. Гематоксилін еозин x140. | Рис. 8. Гніздо Фон-Брунна в підслизовій основі сечового міхура. Гематоксилін еозин x180. | Рис. 9. Вогнищеві проліферати епітелію сечоводу. Гематоксилін еозин x140. |
Зміни сечоводів, у тварин ІІ та ІІІ дослідних груп, характеризуються незначною інфільтрацією підслизової основи лімфоїдними клітинами. У деяких тварин ІІІ дослідної групи внаслідок гіперплазії уротелію клітинні проліферати випинаються в просвіт сечоводу (рис. 9), а подекуди занурюються в підслизову основу.
Висновок. В результаті проведених досліджень органів сечовиділення трьох вікових груп великої рогатої худоби, вирощеної на території забрудненій радіонуклідами виявили певні морфологічні зміни, які були найбільш виражені у 5-6 річних тварин. В нирках спостерігали ураження частини ниркових клубочків, дистрофічні та атрофічні зміни тубулярного епітелію, процеси дезорганізації сполучної тканини інтерстицію з елементами фіброзу. У сечоводах окрім незначної інфільтрації підслизової основи лімфоїдними клітинами виявили вогнищеву гіперплазію уротелію. В сечовому міхурі спостерігається гіперплазія, з утворенням гнізд фон Брунна. Інколи спостерігали диспластичні зміни уротелію.
ЛІТЕРАТУРА
1. „Десять років після аварії на Чорнобильській АЕС”. Національна доповідь України, 1996 рік. - Мінчорнобиль. - Київ, 1996. – 200 с.
2. Барьяхтар В.Г. „Чернобыльская катастрофа” - К. Наукова думка 1995.-559 с.
3. Горальский Л.П., Красников Г.А. и др. Действие ионизирующего излучения на морфологическое состояние внутренних органов овец // Матер. междунар. научн. конф. – Харьков, 1995. – с. 206-211.
4. Урбанович П.П., Коцюмбас Г.І., Хміль Є.П. Морфологічні зміни органів великої рогатої худоби, яка постійно знаходилась у ІІІ зоні радіоактивного забруднення //Наук. вісник ЛДАВМ– Львів, 2000.–Том 2 (№2)., ч.1.– с.190-194.