Зиґмунт Марковський (1872-1951)

Зиґмунт Марковський народився у 1872 році у Львові, здобув ветеринарну освіту у Відні, після чого вчився на медичному факультеті Львівського університету і все своє життя аж до смерті (помер у 1951 році у Вроцлаві) присвятив ветеринарній медицині.
Працю в академії починав кілька разів: у 1895-1898 роках був асистентом на кафедрі патології; через вісім років знову прийшов до академії, де керував амбулаторною клінікою і викладав лікарську пропедевтику та науку про огляд худоби і м’яса. В 1910 році був обраний надзвичайним професором патології і практичної терапії. Всю Першу світову війну перебув у Відні. 1919 року поїхав до Кракова, де став звичайним професором університету, а звідти прибув до Львова. В 1920 році, після смерті проф. Йосифа Шпільмана, Львівська академія ветеринарної медицини доручила йому керувати кафедрою патології і терапії внутрішніх хвороб. Згуртував навколо себе талановитих науковців, якими були професори Костянтин Лопатинський, Здислав Фінік, Вікентій Сковронський, Станіслав Мґлей, Едуард Гамерський. Справедливо вважається засновником сучасної науки про внутрішні хвороби великої рогатої худоби. Був доктором медицини і доктором ветеринарної медицини. Відзначався широким науковим діапазоном, був майстерним педагогом і великим науковцем. Двічі обирався ректором академії (1920-1923 і 1927-1930). В академії працював до 1942 року. Після війни виїхав до Польщі, став першим деканом новоствореного факультету ветеринарної медицини у Вроцлаві і багато зробив для його становлення і функціонування.

Користувався великим авторитетом у ректорів Львівського університету і Львівської політехніки, двох навчальних закладів світової слави. За своїми політичними переконаннями був демократом, прихильно ставився до українців, євреїв і німців та представників інших національностей, які навчалися в академії. Був нагороджений високими орденами Польщі та зарубіжних країн.

Опинившись перед проблемою нестачі кваліфікованих викладачів у відновлюваній академії, Зиґмунт Марковський, за порадою свого брата, відомого анатома Йосифа Марковського, запросив до Академії ветеринарної медицини кількох кращих доцентів медичного факультету Львівського університету. Окремі з них поїхали ще до Відня вивчати ветеринарію. Всі вони у майбутньому творили так звану групу ветеринарних лікарів „медичного походження”, які багато зробили для академії, створивши їй славу одної з найкращих у Європі. До таких новопокликаних належали Вацлав Морачевський, Антоній Бант, Стефан Гаєвський, Вацлав Леґежинський, Володимир Мозольовський, Вікентій Сковронський та Олександр Закшевський.