Veterinary Pathology » Дисципліни » Патологоанатомічний розтин
Патологоанатомічний розтин

Розтин (секція, автопсія) трупів та вимушено забитих хворих тварин становить головний науковий і практичний метод патологічної анатомії. Автопсії служать основним джерелом для наукової розробки проблем патологічної анатомії і матеріалом для її викладання. В умовах практики розтин, поряд з клінічним обстеженням або й самостійно, дає змогу діагностувати більшість хвороб, але особливе значення має при діагностиці інфекційних хвороб. За допомогою розтину здійснюється контроль діагностичної та лікувальної діяльності ветеринарних спеціалістів і ветеринарних установ.

 

Розтин трупів тварин проводять методами повної або неповної евісцерації (evisceration, eviscerare - лат. виймати нутрощі, evisctrate - англ. потрошити).


Метод неповної евісцерації базується на дослідженні анатомофізіологічних систем організму: розчленення органів у трупів великих тварин (велика рогата худоба, коні та ін.). Виймають органи з трупу декількома частинами із збереженням їх анатомо-фізіологічного зв'язку. Наприклад, у великої рогатої худоби виймають комплекси органів: язик, глотку, гортань, стравохід, трахею, легені і серце; передшлунки і сичуг; печінку і дванадцятипалу кишку; порожню, клубову, сліпу та ободову кішку; матку і сечовий міхур та ін.


Метод повної евісцерації - виймання нутрощів у вигляді єдиного органокомплексу за методом, розробленим Г.В. Шором. Метод використовується при розтині тварин дрібних розмірів(свині, телята, вівці), але частіше застосовується у тварин із простим і коротким кишечником (кішка, собака). Органи ротової порожнини шиї, грудної, черевної і тазової порожнин виймають із трупа єдиним органокомплексом із збереженням анатомічного зв'язку між ними.
Зазначені методи дослідження застосовують з урахуванням анатомофізіологічних особливостей тварин різних видів і віку, характеру хвороби і задач патологоанатомічного дослідження, але в усіх випадках прагнуть більш повно і докладно досліджувати кожен орган.
Неповний (частковий) розтин частіше практикують у тих випадках, коли дослідник із різних причин не може одержати труп цілком (у державні лабораторії ветеринарної медицини відсилають не трупи великих тварин, а лише внутрішні органи).

 

Порядок і послідовність патологоанатомічного дослідження трупів.
При організації і застосуванні патологоанатомічного дослідження трупа тварини дотримуються визначеного порядку і послідовності в роботі:
1) реєстрація, збір анамнестичних даних про умови життя до хвороби (anamnesis vitae), історії хвороби (anamnesis morbi) та обставини смерті тварини;
2) зовнішній огляд. При проведенні зовнішнього огляду звертають увагу на:
-пізнавальні ознаки;
-посмертні (трупні) зміни;
-стан природних видимих слизових оболонок;
-шкіру та її похідні (вовна, роги, копита, пазурі);
-підшкірну клітковину (після зняття шкіри);
-молочну залозу і зовнішні статеві органи;
-поверхневі (соматичні) лімфатичні вузли (підщелепні, заглоткові, поверхневі шийні, надколінні, зовнішні пахові та ін.);
-скелетну мускулатуру;
-кістки й кістковий мозок, сухожилки, зв'язки і суглоби.
3) внутрішній огляд передбачає:
-дослідження черевної (з визначенням висоти купола діафрагми) і плевральної порожнин; -видалення селезінки й сальника, їх дослідження; -видалення печінки й підшлункової залози;
-видалення шлунка, дванадцятипалої кишки, інших відділів тонкого і кишечника; -видалення товстого кишечника;
-розтин черевної аорти й передньої брижової артерії (у коней);
-видалення нирок (у дрібних тварин із сечоводами і сечовим міхуром) і наднирників;
-розкриття тазової порожнини й видалення її органів;
-розтин ротової порожнини, шиї, грудної порожнини й видалення органів;
-огляд, розтин і дослідження витягнутих органів: серця, аорти й легеневої артерії; язика, мигдаликів, глотки, стравоходу з наступним відділенням останнього; бронхіальних і середостінних лімфовузлів, гортані, трахеї, бронхів й легень; печінки й підшлункової залози; нирок і наднирників; піхви, матки і яєчників (у великих тварин із сечовим міхуром);
-розкриття черепної порожнини, видалення і дослідження головного мозку;
-розкриття носової порожнини;
- видалення спинного мозку і його дослідження;
-огляд, розтин і дослідження шлунка, тонкого і товстого кишечника;
4)складання патологоанатомічного діагнозу і висновку.
Прозектор може змінити план розтину в залежності від анатомофізіологічних особливостей тварин різних видів і віку, статі, характеру хвороби й обставин загибелі тварини. Наприклад, при смертельних травмах у першу чергу досліджують ушкоджені органи; при зміщенні кишечника досліджують його уражені ділянки і таке інше; беруть до уваги також зручність проведення розтину, так, для виключення септичних захворювань і змін кровонаповнення, селезінку і серце досліджують першими; шлунок і кишечник зручніше досліджувати останніми, щоб не забруднювати поле дії їх вмістом.

 

Зовнішній огляд
Зовнішній огляд включає: загальний огляд трупа й визначення пізнавальних ознак тварини; визначення ступеня виразності посмертних (трупних) змін, дослідження природних отворів, видимих слизових оболонок, шкіри та її похідних, молочної залози в самок і зовнішніх статевих органів у самців, опорно-рухового апарату й соматичних лімфатичних вузлів, тобто виявлення патолого-анатомічних (прижиттєвих) змін до проведення розтину порожнин тіла.

 

Послуги кафедри: Патологоанатомічний розтин трупів загиблих або вбитих тварин


Версія для друку
Авторизація
Додаткові розділи
Опитування
Який Вам найбільше подобається предмет?
Патанатомія
Патрозтин
Анатомія екзотичних тварин
Гістологія
Календар
«    Грудень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Цікаво знати!
Кафедра 3д