Судово-ветеринарне визначення ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю тварини на сьогоднішній час є актуальними розділом у судовій ветеринарній медицині, на що вказувала зацікавленість серед студентів факультету ветеринарної медицини та жвава дискусійна атмосфера в аудиторії серед науково-педагогічних працівників та усіх присутніх.

На лекції було докладно наведено алгоритм проведення судово-ветеринарного дослідження живої тварини з метою визначення ступеня шкоди, заподіяного здоров’ю тварини. Зокрема  обгрунтовано критерії при оцінці тяжких тілесних ушкоджень, середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження.

Тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя тварини в момент заподіяння:

- Проникаючі ушкодження в черепну порожнину, з ушкодженням або без ушкодження головного мозку;

- Відкриті й закриті переломи кісток мозкового відділу черепа;

- Відкриті й закриті переломи верхньої та нижньої щелеп, котрі приводять до неможливості нормального прийому корму і води після загоєння ушкодження;

- Повна або часткова втрата верхівки і тіла язика;

- Відкриті й закриті переломи носових кісток за наявності загрозливих для життя явищ або якщо призводять до порушення функції зовнішнього дихання;

- Забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку, а також забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурової ділянки;

- Внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ;

- Механічні ушкодження будь–яких відділів головного мозку, а також забиття головного мозку у разі виявлення клінічних ознак (неврологічних розладів, морфологічних змін головного мозку, підтверджені об’єктивними методами дослідження)

д.вет.н., професор Іван Володимирович Яценко читає гостьову лекцію для студентів ветеринарної медицини

В тому числі розглянуто судово-ветеринарні критеріїв ушкодження екстер’єру тварини та їх оцінка на прикладі окремих випадків із практики лектора. А також ті випадки в яких ступінь тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю тварини визначити не представляється можливим, а саме:

- відсутності клінічних ознак чи недостатнього клініко-інструментального і лабораторного обстеження потерпілої тварини;

- на момент судово-ветеринарного обстеження не завершилися процеси загоювання ушкодження, що не було небезпечним для життя;

- відмови власника (опікуна) підекспертної тварини від додаткового обстеження чи додаткового клініко-інструментального дослідження, якщо це не дозволяє експерту достовірно оцінити характер ушкодження, його клінічний перебіг, а також завершення його перебігу (загоєння).

- відсутності ветеринарних документів, в тому числі достатніх результатів додаткових клініко-інструментальних і лабораторних досліджень, без яких не можна оцінити характер і ступінь тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю підексперної тварини;

- в процесі судово-ветеринарного обстеження живої підекспертної тварини, дослідження матеріалів провадження і ветеринарних документів визначити ступінь тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю тварини не виявляється за можливе;

- не надання підекспертної живої тварини експерту для судово-ветеринарного дослідження.

к.вет.н., доцент

Володимир Лемішевський