Судово-ветеринарна експертиза

Судово-ветеринарна експертиза - це частина ветеринарної науки, що вивчає ветеринарно-біологічні питання, які виникають у правоохоронних органах у процесі розслідування і судового розгляду кримінальних і цивільних справ.

 

Експертна справа в Україні, як і в усьому світі, посідає надзвичайно важливе місце у суспільній практиці. Необхідність проведення екс-пертизи виникає у науковій, виробничій, економічній, торгівельній, соціальній, медичній, правоохоронній та інших сферах людської діяльності. Це пов’язано з впровадженням у практику результатів наукових досліджень, нових технологій чи технологічних процесів, створенням нової або експлуатацією існуючої техніки, забудовою на-селених пунктів, вкладенням бюджетних коштів та інвестицій у різні проекти, перевіркою якості товарів і послуг, забезпеченням охорони здоров’я населення, охороною довкілля, встановленням фактів, що мають юридичне значення, тощо. Законодавством передбачено випадки, коли проведення експертизи є обов’язковою дією у спеціальних державних установах, в інших випадках експертиза може призначатися за ініціативним запитом або вимогою підприємства, установи, організації, громадського формування, окремої фізичної особи.

В загальному плані експертиза полягає у вивченні, перевірці, аналітичному дослідженні, кількісній або якісній оцінці фахівцем (експертом) або групою фахівців (експертною радою), спеціально уповноваженим державним органом (експертною організацією), органом виконавчої влади (в межах його компетенції), підприємством, установою та організаці
єю всіх форм власності, а також об’єднанням громадян певного питання, явища, процесу, предмета. Вона має своїм завданням встановлення відповідності об’єкта експертизи вимогам і нормам чинного законодавства, стандартам, технічним умовам і правилам (у тому числі світовим та Європейського співтовариства), вимогам якості, рівню витрат з тим, щоб визначити їх економічну ефективність, конкурентоспроможність, безпеку в експлуатації, застосуванні та вживанні з погляду охорони здоров’я людини і збереження навколишнього середовища, ідентифікувати їх, оцінити їх вартість, стан (щодо людини – стан здоров’я то що).

Важливе місце посідають експертизи щодовизначення безпеки лікарських засобів, умов забезпечення санітарно-гігієнічного та санітарно-епідеміологічного    благополуччя    населення, ветеринарно-санітарного стану в місцях виробництва, переробки, реалізації продукції тваринного походження та іншої харчової продукції тощо.
Національне законодавство України досить докладно регламентує питання організації та проведення різних видів і різновидів експер-тиз. Кількість і обсяг нормативно-правових актів, якими регулюється експертна справа в Україні, доволі велика. Кожен вид або різно-вид експертизи має свою мету і завдання, фор-ми, об’єкти експертного дослідження, методи і методики   його   проведення,   які   визначаються нормативно-правовими актами, присвяченими певній експертизі.

За роки незалежності України судова експертиза стала одним з пріоритетів захисту прав і свобод громадян. Закон України «Про судову експертизу» визначає основні положення    забезпечення правосуддя незалежної, кваліфікованої і об’єктивної експертизи, орієнтованої на максимальне використання досягнення науки і техніки.

Правовою основою призначення проведення судових експертиз є Закон України «Про судову експертизу», Кримінальнопроцесуальний (КПК), Цивільно процесуальний (ЦПК) і Господарський процесуальний (ГПК) кодекси України. Законодавство встановлює, що судові експертизи за кримінальними і цивільними справами призначаються у тих випадках, коли вирішення певних питань при провадженні за цими справами необхідні спеціальні знання. Отже,
експертиза (від франц. – expertisa, лат. – expertus – досвідчений) – це дослідження спеціалістом-експертом    питань,    рішення яких потребує спеціальних знань у різних галузях науки, техніки, економіки, торгівлі тощо, з представленням умотивованого висновку.

У практичній діяльності кожний держав-ний або приватний працівник ветеринарної медицини, котрий має досвід роботи і яку б посаду він не займав (наукову чи адміністративну в господарствах різної форми власнос-ті), може бути експертом. Тому кожний лікар ветеринарної медицини повинен кваліфіковано володіти законодавчими і практичними основами судової експертизи. Окрім цього, з прийняттям у 1994 році Кабінетом Міністрів України, Міністерством юстиції України та іншими міністерствами і відомствами базового нормативного акта – Закону України „Про судову експертизу”, введено в дію низку інших нормативно-правових актів, які розвивають та деталізують положення зазначеного Закону і якими повинні володіти лікарі ветеринарної медицини.

Судово-ветеринарна медицина – medicina farinsis veterinaria, охоплює широке коло знань і досліджень при виявленні сумнівних судових питань, що стосуються живих тварин, трупів, тваринницької продукції і сировини. З того часу, коли в нашій країні були надруковані останні    навчальні    посібники  „Судово-ветеринарне акушерство” (Ф.Я. Сизоненко, 19-1969) та „Судово-ветеринарна експертиза” (В.П. Образцов, 1986), пройшло багато років. За цей період ветеринарна медицина збагатилась новітніми даними, котрі ґрунтуються на передових досягненнях ветеринарної науки і юриспруденції. За роки незалежності України відбулись значні зміни та глибокі реформи як у соціальному, так і в економічному житті держави та суспільства. Відбувається реформування системи судочинства, що втілюється у прийнятих законах, а також вищої освіти.

Відомо, що порушення ветеринарних правил стає причиною виникнення інфекційних хвороб тварин, що наносять збитки тваринництву. Незадовільні умови утримання і годівлі тварин сприяють підвищеному їх відходу, зокрема недбале збереження отрутохімікатів часто обумовлює масові отруєння; неправильне збереження кормів призводить до їх пліснявіння і розвитку токсикоінфекцій (стахіботріотоксикоз, фузаріо-токсикоз тощо). Порушення умов карантину, купівлі-продажу тварин, неправильне використання тварин з племінною та іншою метою, браконьєрство, жорстокість по відношенню до тварин, а також порушення правил утилізації загиблих тварин сприяє виникненню судових справ і необхідності проведення судово-ветеринарної експертизи.

Судово-ветеринарна експертиза дає висновок про причину загибелі чи захворювання, що часто є наслідком порушення зоогієнічних умов утримання тварин, а саме: протяги, підвищена вологість в результаті порушення температурних режимів, підвищення концентрації аміаку в повітрі у тваринницьких приміщеннях тощо), правильності режиму ізоляції, використання і утримання хворих і підозрілих у захворюванні тварин, а також про придатність використання у їжу чи для використання сировини тваринного походження у ветеринарно-санітарному відношенні.

Практика показує, що найбільш частими об'єктами, із приводу яких виникають судово-ветеринарні справи, є продукти тваринного походження: м'ясо, субпродукти, готові продукти з натурального і січеного м'яса, молоко, молочні продукти і сировина тваринного походжен-ня, при розв’язанні питання щодо фальсифіка-ції продукції (продаж на ринку тушки кота за-мість тушки нутрії, кроля; яловичого фаршу замість свинячого).

Внаслідок втрат продукції з різних причин, господарствам наноситься економічний зби-ток. Такого роду судові справи виникають че-рез загибель або захворювання тварин, при ви-мушеному забої їх і втрати м'ясної продуктив-ності внаслідок порушення умов зберігання (холодильник) її до одержання результатів бак-теріологічного чи хімічного дослідження, при заниженні норм виходу м'яса і субпродуктів після забою тварин, а також норм природного збитку м'яса і м'ясопродуктів при збереженні їх у різних умовах. У таких випадках виявляють винних осіб і пред'являють до них позов через судові органи.

Судово-ветеринарна експертиза обов'язково повинна мати місце при розгляді справ про злочини, пов'язані з загибеллю домашніх тварин, з вимушеним забоєм, спричиненим пору-шенням зооветеринарних правил з їх утримання, годівлі та інших порушеннях.

Наш досвід експертної діяльності показує, що судово-слідчі органи залучають ветеринарних лікарів як судових експертів для встанов-лення пересортиці м'яса, реалізованого в розд-рібній торгівлі по сортах, категорії вгодованос-ті м'ясних туш різних видів забійних тварин, статі і віку тварини по м'ясній туші і з субпро-дуктам, виду і категорій субпродукту, особливо суміші січеного і діафрагмального м'яса, їх кількісного співвідношення в загальній масі. У ряді випадків експерти встановлюють вид м'яса за дрібним шматочком м'ясного фарша, а також визначають вихідну сировину, з якої отриманий м'ясний фарш чи який вид січеного м'яса добавлений до готового фаршу.
Предметом судового розгляду можуть бути і питання пов'язані з нанесенням шкоди дома-шнім тваринам, що знаходиться у приватній власності, а також суперечки, що виникають між організаціями чи громадянами у зв'язку з обміном, купівлею і продажем тварин, при розгляді справ пов'язаних із браконьєрством, псуванням і  фальсифікацією продуктів  тваринного походження тощо.

Для з'ясування кількості загиблих тварин і причини загибелі (згоріли, учаділи) судовослідчі органи приділяють велику увагу актам обстеження господарств, протоколам розтину трупів тварин та іншим документам раніше складеними різними фахівцями. Проте, останні не можуть замінити собою висновок експерта, оскільки вони мають відомчий характер і часто складаються фахівцями, відповідальними за стан тваринництва в даному господарстві і можуть бути не об'єктивними.
Вище вказані питання поставлені судово-слідчими органами на вирішення ветеринарному лікарю, як судовому експерту, свідчать про їхню багатогранність і вимагають відповідних знань і досвіду для їхнього вирішення. Тому вивчаючи сутність поставлених питань за матеріалами справи, експерт всебічно аналізує обставини кримінальної справи і на підставі наукових даних та існуючих законодавчих положень дає висновок.

У такий спосіб судово-ветеринарна експертиза покликана установити наявність причин-ного зв'язку між захворюванням чи загибеллю тварин і створеними для них несприятливими умовами. Для цієї мети проводять: клінічне обстеження тварин, розтин трупів загиблих і огляд туш забитих тварин, а також інші, додаткові дослідження за потреби.
При виявленні в процесі експертного дос-лідження обставин, що спричинили й обумовили захворювання і загибель тварин, експерт має можливість вносити пропозиції про усунення цих обставин і, таким чином, попереджувати виникнення аналогічних злочинів.

Профілактичне    значення    судово-ветеринарної експертизи полягає в тому, що вона виявляє причини й умови, що сприяли здійсненню злочину, і на цій підставі розробляються пропозиції спеціального характеру, спрямовані на їхнє усунення.

Значення судово-ветеринарної експертизи у провадженні справи полягає в тому, що висновок експерта є доказом у досудовому розслідуванні та судовому процесі. Отже, знання з судової експертизи необхідні кожному лікарю ветеринарної медицини.

 

У ветеринарній медицині спеціально підготовлених по судово-ветеринарній експертизі лікарів немає, як це поставлено в гуманній медицині. Тому судово-слідчими органами в якості експерта може бути залучений фахівець ветеринарної медицини, що відповідає встановленим вимогам до експерта. Питання, поставлені на вирішення експерту, і висновок експертизи не повинні виходити за межі спеціальних знань і компетенції експерта у галузі ветеринарної медицини.